Украина: форсайт-2030

Пока наша «активная» общественность со знанием дела бурно обсуждает новый театр на Подоле и трудовой путь юного замминистра МВД происходят гораздо более интересные дела, касающиеся будущего Украины. Речь идет о «Форсайте социально-экономического развития Украины до 2030г».

Это уже вторая версия отчета. Первая была подготовлена в прошлом, 2015 году, и также малозаметно прошла по СМИ, хотя документ заслуживает не только популяризации, но и активного обсуждения на национальном уровне. Хотя бы в силу того, что таких системных материалов появляется не так много. Как и в прошлый раз отчет подготовлен Мировым центром данных геоинформатики и устойчивого развития Международного совета по науке при Национальном техническом университете Украины «КПИ» и Институтом прикладного системного анализа МОН Украины и НАН Украины. Заказчиком выступил фонд «Аграрная сверхдержава». Это довольно объемный документ, в котором почти двести страниц. Много цифр, формул, графиков, поясняющих текстов, в том числе и описывающих методику прогноза. Ниже — некоторые основные положения этого документа и мои комментарии.

В докладе подробно описана динамика украинской экономики за прошедшие двадцать пять лет. Если опустить подробности, то сухой остаток сводится к следующему:

«На момент проголошення незалежності Україна володіла всім необхідним для перетворення у високорозвинену державу — значними обсягами природних ресурсів стратегічного характеру (уран, титанова губка, кольорові і лужні метали, залізна руда, вугілля та інші), потужним науковим і виробничим потенціалом, високоякісними трудовими ресурсами. Тим не менше, за роки незалежності реальний валовий внутрішній продукт України скоротився більше, ніж на 40.0 %. За даними Світового банку, такий показник є найгіршим результатом у світі за останні двадцять п’ять років.»

Собственно, это все, что нужно знать об эффективности госудаственной власти Украины за прошедшие четверть века. Что ждет страну в ближайшем будущем?

В форсайте описаны несколько сценариев развития событий и указаны условия и вероятность их наступления. Начнем со среднесрочного горизонта (2020 год). Авторы рассматривают следующие сценарии:

(1) «Оптимистичный» — название говорит само за себя. В этом сценарии нас ждет восстановление экономики, рост уровня жизни и прочие блага. Конечно, с трудностями придется бороться. Вероятность того, что ситуация пойдет по этому сценарию эксперты оценивают в 15%.

(2) «Консервация кризиса». Цитаты:

«Цей сценарій може відбутися за умов, коли військовий конфлікт на Сході і поточний перебіг помилок влади і втрат України буде перманентно продовжуватися…

…У подібних кризових ситуаціях за останні 10–15 років перебували Росія (1998 рік), Італія, Португалія, Ірландія, Ісландія, Іспанія. Зараз, у зв’язку з суттєвим зниженням ціни на нафту, в критичному стані опинилася Венесуела. Але ці країни не пішли на технічний дефолт. Вони у повному обсязі і вчасно сплачували свої боргові зобов’язання, що дозволило їм подолати кризу і перейти до підйому своїх економік. Україна ж, відмовляючись вчасно розраховуватися за свої борги, прирікає себе на тривалий економічний і суспільний занепад, у зв’язку з відтоком величезних обсягів так званих «неполітичних» інвестицій. За оцінками експертів ці втрати до 2020 року перевищують $150 млрд замість реструктуризованих $15 млрд….

…експерти групи А оцінили ймовірність втілення сценарію 2 «Консервування кризи» найбільш високою — 50–60 % (замість 60–70 % в дослідженні Форсайт-2015). Затягування в часі цього сценарію до 6–8 місяців може суттєво підвищити ризики того, що стрімко зросте недовіра до влади з боку населення (до 80–90 %). Автоматично дружні країни остаточно розчаруються в країні у зв’язку відсутністю реформ економіки, наростанням корупції, злочинності, тероризму, неспроможністю управлінської еліти держави здійснювати перетворення. Після чого політична і фінансова допомога Україні може суттєво знизитися, що призведе до наступного перезавантаження влади (довчасні парламентські вибори і зміна уряду), яка буде супроводжуватися високим рівнем дестабілізації суспільства і послідовного виникнення сценаріїв 3 «Суверенний дефолт» і 4 «Колапс».

(3) «Суверенный дефолт» (вероятность — 30%). Цитаты:

«Цей сценарій можливий у випадку затягування в часі військового конфлікту на Сході України і продовження неефективної політики керівництва держави…

У стані суверенного дефолту (банкрутства) держава зовсім не зможе виконувати свої внутрішні і зовнішні фінансові зобов’язання.
Експерти вважають, що перехід України від технічного до суверенного дефолту відбудеться тоді, коли дефіцит бюджету країни зросте до 13–15 %, а її суверенний борг перевищить позначку 100 % від ВВП і продовжить своє зростання. За прикладом суверенного дефолту Аргентини 2000-го року можна очікувати, що суверенний дефолт України буде супроводжуватися подальшим зниженням вартості гривні (девальвація, інфляція), припиненням валютних і бюджетних операцій, суттєвим загостренням соціальної напруги. При цьому суверенітет держави практично буде втрачено, а принципові питання її функціонування, зокрема влаштування економіки та соціальних інститутів, форми сплати боргових зобов’язань та інші будуть врегульовуватися на міжнародному рівні…».

(4) «Коллапс» (вероятность — 5%). Цитаты:

«Цей сценарій може відбутися за умов найгіршого збігу обставин:

  • продовження військового конфлікту на Сході України;
  • некерованості виходу України із суверенного дефолту;
  • продовження неефективної політики держави.

У стані колапсу, коли держава не буде в змозі захищати свої кордони, гарантувати безпеку своїм громадянам, припинить соціальні виплати (пенсії, фінансування бюджетної сфери тощо) в країні виникне хаотичний революційний стан з декількома центрами впливу різних сил, включаючи вплив деструктивних сил. Ця ситуація породить декілька мільйонів біженців як до Росії, так і до інших країн світу, насамперед до країн Східної Європи, і створить необхідні умови для дезінтеграції країни…»

Что можно сказать? Конечно, с чисто субъективной точки зрения. Одним из основных негативных факторов авторы видят Донбасский конфликт, хотя в этом же отчете пишут о том, что Израилю удалось в чем-то схожих условиях построить одну из самых высокотехнологичных экономик мира. На мой взгляд, проблема не в конфликте на востоке страны, а как раз в том, что государство и правящие элиты мало обеспокоены эффективностью страны. Впрочем, об этом чуть ниже. После среднесрочной перспективы авторы рассматривают горизонт до 2030 года.

(5) «Сбалансированное развитие». Самодостаточная экономика, имеющая черты экономики устойчивого развития. Вероятность — 3%.

(6) «Чужая субъектность» (условная вероятность — 25%). Цитата:

«У зв’язку з пришвидшеною деіндустріалізацією країни, послабленням її фундаментальної і прикладної науки, природничої та інженерної освіти, що відбувається на державному рівні, особливо протягом останнього часу, Україна буде втрачати свою суб’єктність в економіці. Тому цей сценарій буде характеризуватися входженням на внутрішні ринки України потужних транснаціональних компаній. Вони, володіючи головними активами України, використовуючи дешеву робочу силу українців, їх територію для захоронення різного роду відходів, включаючи радіоактивні, забруднюючи навколишнє середовище країни, без відповідних економічних санкцій, будуть виробляти широкий асортимент високоякісних товарів і послуг та реалізовувати їх в багатих країнах, переважно за межами України (модель Аргентини)».

(7) «Серая зона». Цитата:

«Цей сценарій може виникнути, як результат песимістичного завершення сценаріїв 2 і 3, (деградація економіки і слабкість громадянського суспільства, як наслідок можливої провальної політики керівництва держави і неможливості до консолідації її еліти).

Головною рисою цього сценарію може бути рух України до моделі буферної, роздільної зони між Росією і країнами Євросоюзу. Ця зона буде характеризуватися великою бідністю населення, високим рівнем корупції, злочинності і тероризму, поширенням різноманітних хвороб і іншими ознаками країни, що не відбулася. Країни Євросоюзу у цьому випадку відмежуються від України міцним кордоном».

Условные вероятности наступления этого сценария:
Траектория 0-2-7: 15%
Траектория 0-3-7: 9%

(8) «Дезинтеграция». Цитата:

«Цей сценарій може виникнути в результаті песимістичного завершення сценаріїв 3 і 4.

Задля збереження своєї ідентичності і створення майбутньої державності в 3-х, 4-х регіонах України можуть сформуватися більш компактні соціально-етнічні утворення, об’єднані за критеріями спільності культури, історичних традицій, мови. Ці утворення можуть претендувати на отримання державної незалежності, або на приєднання до сусідніх держав: Росії, Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини. Тобто виникне загроза розпаду України на ряд невеликих, культурно- і ментально-однорідних країн. Сценарій неминуче може призвести до виникнення масових громадянських конфліктів на лініях розмежування нових утворень за встановлення нових кордонів між ними. В цьому випадку подальше вирішення долі України перейде в руки міжнародної спільноти на чолі з ООН, Радою Європи та інших організацій.»

Условные вероятности наступления этого сценария:
Траектория 0-3-8: 3%
Траектория 0-4-8: 0.5%

Глядя на описанные сценарии можно сказать, что есть новости хорошие и не очень. Хорошие новости в том, что развал страны маловероятен. Как впрочем, переход на рельсы «устойчивого развития», что есть плохие новости. Пока авторы форсайта видят в качестве наиболее вероятной траектории консервирование кризиса и последующую потерю субъектности (которая, впрочем, уже сейчас довольно условна).

Вторым фактором, приводящим к не слишком радужным сценариям, является «неэффективная политика государства». Тут, на мой взгляд, формулировка неполная. Речь не только о государстве, как об аппарате. Неэффективна элита, которая в том числе включает в себя значительную часть чиновников высшего и среднего ранга. Октябрьское «вскрытие» активов этой части «элиты» с помощью е-деклараций показало не только масштабы «нажитого непосильным трудом». Оно показало ряд вещей, которые как дефектами системы назвать нельзя. Например, как рассматривать тот факт, что работники НБУ хранят значительные суммы в наличности? Только как недоверие к той системе, котрую они обслуживают. Далее, фантазия «власть придержащих» не блещет. Даже если деньги тратяться, то на предметы роскоши, пополнение частных коллекций и тому подобные «статусные» вещи. Благотворительность? Вложения в стартапы или просто талантливых людей? Создание рабочих мест в виде предприятий и компаний? Не, не слышали. И на мой взгляд, это намного печальнее, чем просто стяжательство, поскольку свидетельствует об уровне мышления. Он какой угодно, но не государственный.

Думаю, что достаточно об этом, тем более, что об этом говорилось много. Пока можем констатировать факт того, что есть катастрофический разрыв между обществом и тонкой прослойкой «элиты», которая не то, что неспособна понять описанных выше проблем — она не имеет квалификации и желания их решать.

Впрочем, кивать в сторону власть придержащих и обвинять только их в неспособностях будет несправедливо. Само общество еще далеко от того, чтобы быть гражданским. Да, за последние три года у нас появилось сильное волонтерское движение и не только в отношении армии. Но у нас так и не родилось общественное движение, независимое от олигархата, которое могло бы бороться за места в парламенте. Первая волна реформаторов в большинстве своем ушла из власти. Попытки дать старт реформам с помощью «варягов» тоже провалились. Если год назад бывший грузинский президент торжественно получал украинское гражданство, то сейчас уже бывший губернатор Одесской области собирает митинги против действующей власти.

Да, может показаться, что все плохо и впереди новый виток социальных потрясений. Но на самом деле все не так и безнадежно. Если отвлечься от паттернов «зрада-перемога», перестать дуть губки, наблюдая цинизм ЕС с безвизом и понимать, что «пути в Европу» есть альтернативы, то главная наша проблема называется «кадровый кризис». Причем он двухсторонний. Он не только в системе госаппарата и элит. Он и в обществе тоже. И поэтому перспективы довольно простые и хорошо ложаться на выше приведенные сценарии. Если из общества в ближайшие 2-3 года не выделяться структурированные силы, способные заменить действующий госаппарат и стать реальной силой в парламенте, то тогда мы идем по пути консервации кризиса и потери субъектности. В худшем сценарии мы можем превратиться в «серую зону».

Это надо хорошо понимать, как и то, что всегда есть другой выход.

Возвращаясь к форсайту — настоятельно рекомендую ознакомиться. Работа заслуживает на то, чтобы ее популяризировали и обсуждали.

Comments

comments

Add a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *